Однокімнатна хрущовка пана Фу

   Шановні перехожі: з 24.04.08 пишу лише для своїх. Є бажання - приєднуйтесь

   – Не боитесь, что такие повреждения не пройдут бесследно? (журналіст мав на увазі небезпечну гематому на скроні Юри).

   Нужненко відповів:

   – Это – моя работа. Мне нужно кормить семью. Сейчас главная задача – нормальное жилье. Вроде и чемпион, а до сих пор живу с женой и двухлетней дочкой в «гостинке» на 21 квадратный метр. Рассчитывать на помощь государства, судя по всему, не стоит. До сих пор никаких подвижек. Только одни обещания. Сыт ими по горло.

Сука була молодою, коротконогою й безпородною. Певно, вона щойно втратила щенят – набряклі сосці майже волочилися по землі. Хлялі боки суки здригалися, коли вона оберталася до псів, які мостилися плигнути їй на спину. А голодних товклася зграя - шестеро брудних волоцюг. Гризнувши когось із них, вона відбігала на кілька кроків, віддихатися.

Вона була голодною й надто втомленою. Її доля була вирішена: зграя не дасть їй поїсти, доки всі по черзі не покриють її. Зрештою, вона це зрозуміла. Вибігши на тротуар, вона стала, розчепірившись і знітивши морду. Першим завжди починав ватажок, старий битий пес. Він посунув від здобичі інших і важко заплигнув на суку. Старий довго мостився, смикався, та бажання не співпадало з можливостями. Зморений, він відійшов. Настала черга інших. Заплигнув молодий худий півкровка. Цей впорався швидко. Відчувши в собі плоть, сука вискнула й затопталася на місці. Вона спробувала вирватися, та пес тримав її цупко. Він качав, доки суку не захитало; її задні лапи підітнулися й вона завалилася на бік. Кінчивши, молодий переступив через подругу й гузна коханців злиплися.

Увесь цей час зграя була поряд, знемагаючи від чекання. Вони мали на неї своє собаче право, кожен з них. Потім природа визначить, чиє сім’я варте її утроби. Від звірячого нетерпіння пси повискували, люто зиркаючи один на одного. Від бійки їх утримував лише запах крові самиці.   
    Мрії зграї проте не збулися. Звідкілясь з’явився бомж. Побачивши любовну сцену, він лайнувся й перетягнув коханців ціпком. Удар втрапив між скліщеними тваринами. Зарепетувавши від болю, молодий порвав геть. А сука, позірно підібгавши хвоста, забилася в кущі. Розбіглася й зграя, залишивши жертву в спокої. Та згодом пси неодмінно знайдуть її, щоб закінчити розпочату справу.

    Та мова не про те. Днями впали ми в затишну штольню під назвою „Докер Паб”, там мав виступати Боря Гребєнщиков зі своєю групою. Андроїд підібрав мене біля м. Мінська, затягнувши в таксі. А там вже сиділа дєвочка, чемно зі мною привіталася й назвала своє їм’я – Лариса. Розгледів її після того, як ми вийшли біля пабу. Виявилася вона років під 30, здоровенною – мабуть за 180 – шикарною тьолкою, з тих, що звуться сексапіліще. А в Андроїда – ледве 170 набігає і вже лисина позначилася.

    Згадав і матеріали Третьої доповіді по Україні Єврокомісії проти расизму та нетерпимості – у них констатується, що іноземні студенти в нашій державі «стають мішенню нападів расистського характеру, які вчиняють члени груп скінхедів як в межах, так і поза межами університетських містечок (в метро, клубах, ресторанах тощо)».

    "Лидер петербургского движения "Поп-революция!", поэт Артем Суслов был задержан милицией при расклейке стикеров ожидаемого митинга "ЗА СВОБОДНУЮ КУЛЬТУРУ!", организованного им же. Свободолюбивый борец с попсой находился, как позже записали в протоколе, "В непотребнои и невнятном виде",- поэт распростронял наклейки нарочито спустив с себя штаны, чему были весьма удивлены работники Петербургурского метрополитена, а весь пикет милиции не скрывал своего смеха. Объясняя свое поведение, юный художник сказал "Иметь я хотел Систему! Вот и отымел!". Ранее, Артём Суслов был задержан за то что стоял в день выборов у  избирательного участка с табличкой: "Продам свой голос за бухло!", однако в этом, и в предыдущем случае, он отделался штрафом".

    Взяти все до купи й виходить, що вона мені подобається...майже як жінка. „Майже”, бо вона чи не вдвічі молодша за мене. Спільного в нас нічого бути не може, хіба що хапливі кніксени під прицілом колєг. Мав надію, вона це розуміє, тож у мене мало очі не вистрибнули, коли вона підійшла до моєї плахи. Правда, сталося це близько десятої, коли останній „хворий” пішов зі „шпиталю”.

    Ми довго теревенили, від серця до серця. Потім я зголосився провести її додому. Мені було добре, як років десять тому, коли ще не гнув тягар двох одружень. Та коли настав час прощатися, вона раптом кинулася:

    - Сірий, а чого так усі проти тебе?

    - Як це – проти мене? - заскочений, я сіпнув полу куртки.

    - А ось так, - сказала вона. - Є ти і є вони, вони так між собою й кажуть.

   Еге ж, подумав я, твоє робоче місце – біля начальства та оточення. Тому купаєшся в плітках, як качка в болоті. 

    - То чому? – знову смикнула вона.

    - Може, тому що Земля кругла? – вищирився я.

   Там релаксуватимуть біздюки з хунами. Для них зклепають 5* готель, бунгало сімейного яду, 14 бань та SPA-центрів (для блядства), буде й сафарі-парк. Поряд жиріють мисливські угіддя. Про них Бодало сказав просто: „там, хто бажає, зможе без проблем кого-небудь убити” (мабуть, сублімує по Фрейду). 

   Бодало – хан каганату ім Льоніна, де смоктатимуть той проект. Старший Клінч преться в мєри. Чи не тому, щоб кришувати такі проекти? Замерцає, приєднає Вишгородський та інші райони до Києва – земля там стане платиновою. І тоді поряд з бакс-сэрською мафією Льоня здасться невинним ягням. Точно як зараз Омеля поряд з Льонею видається борцем із корупцією

...Целовала болью

Улыбалась сладко

Путала колени

Надеждами украдкой.

Всласть пытала нежно

Рвала моё тело

Просто так, вприкуску -

В ранах кровь густела...

Где ты, моя сила?

На коленях воин

Меч в руке изломан

Дух - не упокоен.

  Ще свіжий в пам’яті бій Кличко-Ібрагімов. Багато хто сказав би, що я неправий, та мені достатньо було перших п’яти раундів, щоби втратити цікавість. Обоє були надто обережні. Кляча працював переважно джебом, іноді – правою, б’ючи вузько прямими, а це дає менше шансів супротивнику пробивати врозріз. Він майже не бив крюками, чим убезпечував себе від прямих на випереждення. До того ж, ретельно пантрував дистанцію.

   Кляча взагалі не надто хоробрий, тому така тактика зрозуміла. А от Брага розчарував. Його голова весь час була повернута вправо, щоби бачити джеб та правий прямий – її наче приварили до шиї. Взагалі це правильно: бійці отримують глибокі нокаути, коли не бачать удару, тому в бою не варто відводити від суперника очей. Проте Брага кидався на Кличка з одним-двома ударами. Хоробрість же проявляв, лише коли його голова опинялася під руками Кличка, поза досяжністю панчів у відповідь. Та й то –серії були надто сумбурними, що також видавало побоювання. 
   Оце все й зумовило нудоту теї бійки.